«Нарцис» — слово, яке доволі часто використовується для того, щоб охарактеризувати людей, які здаються самовпевненими, багато говорять про себе, свій успіх, карʼєру, тощо. Насправді, нарцисизм — це штука набагато більш складна, ніж може здатися на перший погляд. Почувати себе впевнено, бажати ділитися своїм успііхом та досягненнями та прагнути до похвали — це якраз цілком адекватні риси поведінки, які притаманні багатьом з нас. То ж де межа між нормою нарцисизму та нарцисичним розладом і що робити, якщо визначили у себе чи когось з близьких риси, притаманні нарцису?
Нарцисизм — це така особливість психіки, при якій людина сприймає себе значно кращою за інших, бажає бути в центрі уваги і очікує до себе особливого ставлення.
Як розпізнати нарцисизм у жінок та чоловіків?
Останнім часом про нарцисизм говорять особливо багато і іноді це добігає меж абсурду: варто лише запостити селфі чи написати пост, в якому розповісти про якесь своє досягнення чи персональний успіх — і з десяти диванних маминих аналітиків щонайменше один обовʼязково напише свій щиро «експертний» діагноз — мовляв, «самозакоханий» чи «нарцис!»
Не варто через це засмучуватись, нарцисизм в певній мірі притаманний кожному з нас, і жінкам і чоловікам, це цілком нормальна функція особистості. Як функція нарцисизм відповідає за прагнення до успіху, цілісність життя, задоволення від життя та досягнення.
Але дуже важливо розрізняти нарцисичну функцію та нарцисичний розлад особистості. Останній якраз і може стати на заваді вашому процесу прийняття себе, здоровому прагненню до успіху та насолоді життям.
Нарцисичний розлад особистості — це такий стан, в якому самооцінка людини завищена, людина вкрай потребує постійної уваги та захоплення собою, а також — позбавлена емпатії. Саме відсутність емпатії робить нарциса «перверзним» — тобто маніпулятором, не здатним відчувати провину, любов, співчуття.
На розвиток нарцисичного типу особистості дуже й дуже впливає емоційне середовище, в якому людина зростала. Дуже часто нарцисичне порушення притаманне тим людям, чиї батьки хвалили та заохочували лише за досягнення — замість того, щоб любити та приймати в різних ситуаціях, тобто, підкреслювали виключно успіхи, а все інше — в кращому випадку ігнорували, в гіршому — сварили за найдрібніші помилки. Таким чином, підсвічувалися лише деякі фрагменти «Я» дитини, замість цілісного «Я», внаслідок чого людина позбавлена можливості сприймати себе цілком та повністю і сприймає лише фрагментарно і лише в випадках успіху.
Ми вже згадували те, що нарцисизм — нормальна функціональна риса особистості. Але іноді, в разі виникнення нарцисичних ситуацій, може виникати деяка плутанина: будь-хто може здатися зверхнім та знецінюючим — в умовах коли його/її впевненість ставлять під сумнів. Це аж ніяк не прояв нарцисичного зрушення — скоріше, звичайна захисна реакція. То ж демонстрація нарцисичних проблем жодним чином не робить з нас запеклих, до нестями самозакоханих нарцисів.
Які бувають види нарцисизму?
Самозакоханість, яка так тісно повʼязана з нарцисизмом на рівні асоціативного сприйняття — це ніщо інше, як компенсаторна поведінка. Вчені з Нью-Йоркського університету зазначають, що нарцисизм варто сприймати як компенсацію, яку застосовують для того, щоб подолати та приховати низьку самооцінку у людини. Вчені-психологи виявили два типи самозакоханих людей: це «вразливі нарциси» — які обтяжені низькою самооцінкою та конче чутливі до критики та «пихаті» нарциси — чия самооцінка значно вища і вони додатково займаються самозвеличенням, щоб постійно підтримувати її на високому рівні. Нарциси — люди, насправді не впевнені у собі, і вони пораються з цією невпевненістю так, як можуть, демонструючи свою перевагу, що, в свою чергу, змушує людей любити їх менше і провокує появу додаткового кола нарцисизму.
Еріх Фромм розрізняв у нарцисизмі злоякісну та доброякісну форми та описав, як це проявляється в структурах особистостей.
За доброякісної форми нарцисизму, її обʼєктом є результат власних зусиль. Себто, енергія, спонукаюча до праці, є нарцисичною за своєю суттю, але саме тому, що робота викликає необхідність підтримувати здорові відносини з реальністю — нарцисизм тримається в певних рамках.
Злоякісний нарцисизм — проявляється тоді, коли людина любить не те, що вона створює, а те, що має у надбанні — гарний дім, красиве тіло, доглянутий зовнішній вигляд, тощо. В такому разі нарцисичне «я» особистості віддаляється від реальності. Адже нащо підтримувати якісь зовнішні звʼязки, коли маєш відчуття власної величі?
Нарцису, який не досяг нічого, буде неймовірно важко визнати досягнення інших, тому він буде змушений все більше та глибше ізолюватись у власному сяянні нарцисизму.
Чи потрібно викорінювати самозакоханість?
Справжня любов до себе вимагає цілковитого прийняття. Але ми вже памʼятаємо, що нарциси не здатні сприймати себе цілісно — їх не навчили цьому з дитинства і перевчитись самостійно майже неможливо. Проте можна звернутися за рішенням проблеми до психології, психотерапії чи НЛП— і трохи посунутись вперед у прийнятті себе цілком, а не фрагментарно.
Коли нарцис помічає власні недоліки — йому стає соромно. Коли він розповідає про себе — йому теж соромно, і доводиться за розповідями про власну значущість та неперевершеність приховувати відчуття власної нікчемності.
Нарцисична особистість живе на так званих гойдалках — від я-грандіозний до я-нікчемний. Для того, щоб відчувати себе значущим, нарцис вимагає від себе надзвичайних звершень. А коли виявляється, що настільки надзвичайні звершення неможливі — нарцис неминуче падає в протилежний полюс — полюс нікчемності. На цьому ґрунті напрочуд гарно колоситься синдром самозванця (ви, певно, чули про такий). Так от, синдром самозванця — це цілком та повністю нарцисична проблематика. Спочатку людина виставляє до себе неймовірної крутості нереалістичні вимоги — а потім, якщо сягнути цих висот не вийшло, відчуває себе самозванцем.
Нарцисичність особистості закладається з дитинства, тому деконструювати нарцисичну особистість і замість неї побудувати нову, чистеньку, чепурненьку та позбавлену нарцисичних рис — неможливо.
Але можливо навчити людину жити з такими рисами, помічати їх, контролювати і взагалі уміти з ними поводитись.
Це допомагає людині подолати свої сором та агресію, невпевненість, відчувати та знати, що попри те, що він або вона (бо тут не має значення чоловік чи жінка нарцис) може бути слабкою чи чогось не вміти\не знати — незважаючи на це, його або її все одно будуть приймати інші люди.
Які методи та курси НЛП допоможуть позбутися нарцисизму?
НЛП-методики напрочуд ефективні у пристосуванні до нарцисизму. Як вже зазначалося, нарцисичних ознак особистості неможливо позбутися повністю — бо вони вже закладені в фундамент дорослої особистості. Проте, можна навчитись поводитись з внутрішнім нарцисом, домовлятися з ним та приборкувати нарцисичні прояви — і Люди BDG знають як.
Найфундаментальніший курс — це НЛП-Практик. За 8 місяців регулярної роботи над собою, учасники дуже швидко навчаються вловлювати прояви типу особистості в самих себе та в інших людях. На Практику люди реконструюють власне зростання, згадують, як формувалася їхня особистість, що спричиняло на неї найбільший вплив, і, як наслідок, можуть оцінити це заново, вже будучи дорослими.
Також в арсеналі Людей BDG є програма «Магія частин особистості» — це дводенний тренінг, заснований на суміші технік нейролінгвістичного програмування та гештальт-терапії. На «Магії частин» люди знайомляться з внутрішніми голосами, визначають, кому ці голоси належать і, таким чином, відтворюють образи людей, які найбільшим чином вплинули на формування особистості в тому виді, в якому вона є на даний момент. «Магія частин» має своєю метою позбутися внутрішніх конфліктів (тема дуже-дуже притаманна нарцисам) і досягти таким чином внутрішнього комфорту та узгодженості — та цілісного сприйняття власної особистості.
