Згідно з загальноприйнятим визначенням психотерапевтів, інцидент вважається травматичним тоді, коли він включає в себе серйозні фізичні пошкодження, насильство, загрозу смерті або фактичну смерть. Психологічна травма, що спричинена такими подіями, надмірно навантажує ресурси організму, необхідні для того, щоб пережити подібне.
Лікуванням психологічної травми нехтувати небажано — вона по своїй шкідливості нічим не поступається відкритій рані. Непропрацьована належним чином психологічна травма призводить до розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР). То ж важливо знати, як запобігти розвитку ПТСР, як працювати з травмою і чим психологічна травма відрізняється від хронічного стресу.
Що таке психологічна травма?
Психологічна травма — це реакція на події чи на серію подій, що загрожують психологічній або фізичній цілісності людини. Загроза отримання психологічної травми присутня, коли людина знаходиться у зоні бойових дій, бомбардування, переживає стихійне лихо, насильницькі напади, статеві злочини, потрапляє у ДТП, або втрачає когось з близьких їй людей. Важливо знати, що травма не завжди супроводжується фізичною загрозою для життя — для її розвитку достатньо психологічного впливу. Зовсім необовʼязково бути в епіцентрі вищезазначених подій, щоб відчути травмуючі наслідки, їхній вплив може бути непрямим. Визначення психологічної травми також може бути поширене на такі ситуації, коли в людини є тісний особистий звʼязок з друзями та родичами, яким довелось бути безпосередніми учасниками травматичних подій. Або — коли в силу професійних обовʼязків людині доводиться занурюватись у неприємні деталі таких подій — як, наприклад, службовці надзвичайних ситуацій, лікарі швидкої допомоги, чи журналісти, які працюють з шокуючими зображеннями чи усними свідченнями. Травматичні реакції формуються завдяки біології виживання — в разі зіткнення з реальною загрозою, людський мозок викидає адреналін та інші гормони.
Які бувають види психологічних травм?
Негативна психологічна емпірія класифікується в залежності від здатності людини її подолати. Тут виділяють такі види реакції на стрес:
· проактивна позиція — при якій передбачено спробу самостійно опрацювати стресові події до того, як вони призведуть до впливу на спосіб життя та світогляд. Люди з такою позицією долають стрес легше.
· реагуюча позиція — вона передбачає зусилля, спрямовані на мінімізацію завданої шкоди, тобто боротьба починається уже після того, як подія сталася. В таких випадках події спричинюють істотний вплив на емоційний стан людини.
· пасивна позиція — при якій подія ігнорується. Люди, яким притаманна така позиція схильні найдовше страждати від наслідків психологічної травми.
Також психологічні травми можна класифікувати на види за тривалістю: ситуативні — коли подія відбувається раптово та триває протягом короткого часу (природні катастрофи, лікарські помилки, смерть близьких, зрада, ) та довготривалі — які повʼязані з дитячими переживаннями (наприклад, булінг, статеве насильство, тощо) . Довготривалі психологічні травми можуть тягнутися десятиріччями і весь цей час отруювати життя людині.
Травми можуть бути гострими (через стресове навантаження або фізичну небезпеку); хронічними (при впливі стресових подій протягом тривалого часу — домашнє насильство, жорстоке поводження, тощо); комплексними (в разі, коли людина переживає кілька стресових подій поспіль); та вторинними або опосередкованими (що наступають внаслідок спілкування з людиною, яка пережила важкі події).
Психологічні травми під час війни
У багатьох людей, що зараз переживають війну та бойові дії, може розвинутись психологічна травма. Якщо її ігнорувати та не пропрацьовувати — вона може перейти у посттравматичний стресовий розлад. Колективна травма війни, пережитий через війну гострий стрес накладає на кожного різний відбиток, адже хтось має «травму свідка», хтось переживає вимушену евакуацію, а хтось втратив близьких чи рідних. Існують специфічні риси, притаманні психологічним травмам під час війни:
невпізнанність — страждання, спричинені болісною вимушеною зміною ідентичності, коли людина не здатна пояснити, що з нею відбувається, описати свої внутрішні процеси, а поради та підказки виявляються недостатніми та невідповідними;
безсенсовність — коли через вимушену зміну обставин людина більше не бачить для себе жодного сенсу, та не може надати ціннісного значення подіям, внаслідок чого виникають злість, смуток, образа, зневіра, розпач та горе;
невизначеність — коли людина не здатна визначити майбутнє, адже через завданий бойовими діями стрес, минуле повʼязане з неприємними почуттями, теперішнє — з зовнішніми обставинами, а майбутнє визначити неможливо. Щоб визначитись з майбутнім — доведеться прийняти минуле, а цей процес не з приємних та не з швидких, в умовах війни — подекуди нереалістичний. Неможливість визначити майбутнє спричинює відчуття безсилля, безнадії та тривогу;
відсторонення/ізоляція — під час вимушеної евакуації, спричиненої бойовими діями, порушуються або втрачаються звʼязки з людьми, щоденними ритуалами, звичними обʼєктами. Через це людина може відчувати, що її не розуміють та відсторонюватись. Також відчуття ізоляції може бути спричинене соромом — «зі мною щось не так, бо я пережив/пережила таке», «мені б варто було вчинити по-іншому»;
порожнеча — коли людина болісно переживає спустошеність, спричинену стресом війни та не має можливості зрозуміти себе і свої орієнтири.
Як перетворити травматичний досвід у ресурс за допомогою НЛП?
Має сенс звернути увагу на вправи, що дають змогу окреслити кордони між емоціями та фізичними відчуттями — аби відчути спокій та безпеку, потрібно відчути власне тіло.
В умовах стресу та паніки, спричинених війною, може виникнути почуття, що земля йде з-під ніг. У таких випадках потрібно відчути ґрунт під ногами — стати на тверду поверхню та пальцями ніг відчути підлогу під собою. Відновлюйте ресурси — зовнішні (друзі, родина, заняття спортом, музика, тощо) та внутрішні (інтелект, рухливість, нові навички, здорова нервова система). Визначте свої зовнішні та внутрішні джерела енергії та використовуйте їх для відновлення балансу. Відстежуйте специфічні переживання — коли відчуваєте тривожність та занепокоєння, запитайте себе «Звідки я знаю, що мене зараз щось турбує?». Прослідкуйте через що саме ви відчуваєте занепокоєння і як ці емоції знаходять відображення у ваших фізичних почуттях у тілі. Підтримуйте контакт із собою — коли вас атакують негативні думки, промовляйте про себе «Що я дійсно зараз відчуваю? Що за процеси відбуваються у моєму тілі?» Завдяки подібній практиці у вас можуть виникати візуальні, акустичні та соматичні образи.
Травмуючих подій під час війни складно уникнути, а якщо вони все ж таки стались — ні в якому разі не можна їх ігнорувати. Травматичний досвід — теж важливий, і на курсі «Про опору» в Люди BDG можна навчитись перетворювати його на коштовний ресурс — за допомогою терапії. Досвід є значущою опорою, та люди зазвичай схильні або знецінювати його, або навпаки оцінювати надто високо. Курс BDG «Про опору» допомагає знайти збалансовану оцінку досвіду, перетворити його на ресурс, запобігти спекуляціям над ним.
Висновки
Психологічна травма — це реакція на подію чи низку подій, які становлять загрозу цілісності людини — психологічній або фізичній. Для травми геть не обовʼязково супроводжуватись фізичним ризиком для життя — цілком достатньо того психологічного впливу, який вона в собі несе. Не існує точного переліку того, що саме спричиняє психологічну травму — на її розвиток впливають особливості психіки людини та її емоційної зрілості. Травмована людина може відчувати пригніченість та шок, може мати труднощі з усвідомленням пережитого. Це — дуже сильний стрес, супроводжений відчуттям фізичної загрози або значного психологічного потрясіння. Дуже багато проблем у дорослому житті повʼязані з дитячими травмами. Наприклад, розлади харчової поведінки зумовлюються тим, що людину у дитинстві перегодовували, або навпаки — карали їжею. Лікування психологічної травми самотужки — малоймовірне, пропрацьовувати її потрібно з психологом або на груповій терапії. Нехтування психологічною травмою призводить до розвинення посттравматичного стресового розладу (ПТСР).
