Співзалежність — це хворобливі стосунки, від яких страждають обидва партнери. Співзалежність проявляється у стосунках двох дорослих людей — партнерів, друзів, батьків із дорослими дітьми. Маленькі діти не можуть перебувати у співзалежних стосунках, адже вони природньо залежать від дорослих. А от якщо стосунки у родині стають дисфункціональними — це вже може гарантовано спричинити майбутні проблеми.
У співзалежних стосунках життя однієї людини закручується навколо іншої, співзалежний постійно рятує партнера. Здорові стосунки мають в основі базову повагу до себе та іншої людини та рівноцінний взаємообмін. І це не табличка в екселі з підрахунком боргів, просто обидва учасники не відчувають, що віддають більше, ніж одержують.
Як розпізнати співзалежні стосунки?
Офіційного визначення для співзалежності не існує: такого захворювання в класифікації психіатричних хвороб немає. Але фактично, «співзалежність» – стан поглиненості іншою людиною, емоційної залежності від неї, що поєднується з нав’язливим бажанням її контролювати. Інакше кажучи – це зацикленість.
Співзалежні стосунки — це відносини двох незалежних людей, які не можуть жити один без одного. Розлука є для них хворобливою та травматичною. Залежність людей один від одного така ж небезпечна, як залежність від заборонених препаратів. Такі почуття закладаються в людині з дитинства через неправильне виховання чи конфлікти в сім’ї.
Співзалежні стосунки мають такі риси:
низька самооцінка; чутливість до критики; бажання дбати про інших; необхідність контролю за іншим; почуття провини через проблеми інших.
Залежність будь-якого роду характеризується насамперед погано контрольованим потягом та абстинентним синдромом при позбавленні об’єкта. Важливо: цілком нормально мати близькі та цінні стосунки, привʼязаність. Але якщо це переживається буквально як “я без нього/неї не можу/помру», варто насторожитися. Якщо неможливо відволіктися від партнера (партнерки), зосередитись на комусь чи на чомусь ще, а всі розмови постійно зводяться до теми стосунків – це також тривожний знак. Здоровими стосунками вважаються такі, де партнери мають розуміння себе та своїх потреб, повагу до аналогічних потреб інших, вміння бути і разом, і окремо без переживання гострого стресу з цього приводу.
Здорові стосунки – це ті, у яких важливі інтереси та почуття всіх учасників. Вони такі, де кожен ставить свої цілі (не пов’язані з партнером) і прагне їх досягати. В них присутня відкрита комунікація, можна спокійно обговорювати і вирішувати проблеми, що виникають. Немає маніпуляцій, ворожості та страху перед партнером, сорому за партнера та за те, що між вами відбувається.
У здорових відносинах кожен відповідає лише за свої вчинки, є ясні, чіткі та зрозумілі правила спільного проживання, відкриті очікування один від одного. Якщо стосунки розпадаються, щодо це можна сумувати і засмучуватися, але жоден із партнерів не залишається безпорадним «у розбитого корита», життя триває. Дисфункціональним стосункам та сім’ям властиві протилежні характеристики.
Яка може бути користь від таких стосунків для співзалежного?
Бажання допомагати та рятувати – основа його/її самоідентифікації. Тільки таким чином людина відчуває себе необхідною і важливою, здатна впоратись з тривогою від втрати контролю над власним життям.
У чому шкідливість співзалежних відносин?
Співзалежність – нездорова, неадекватна і навіть небезпечна хвороблива потреба в іншій людині. Це стосунки, де на перший план виходить партнер, його/її оцінювання та прийняття. Коли цінність людини залежить від того, чи партнер її підтримуватиме і любитиме.
Закохана людина погоджується поступитися важливими принципами та моральними настановами заради збереження стосунків. Вона поділяє хобі, інтереси, погляди партнера. Інтереси, життя та вибір партнера завжди важливіші та цікавіші, він ніби стає для людини центром Всесвіту.
Людина намагається будь-яким шляхом уникнути сварок чи конфліктів, які її дуже лякають. Навіть якщо не погоджується із партнером — то імітуватиме згоду заради ілюзорного «миру».
У таких стосунках, як правило, дуже багато ревнощів, адже співзалежні люди мають неабиякі проблеми із самооцінкою. Причому ревнощі містять величезний елемент контролю. Людині треба знати, де партнер,знаходиться, що він/вона робить, який має пароль від телефону; він не залишає його/її у спокої і хоче, щоб партнер одразу відповідав.
Співзалежні стосунки завдають значної шкоди людині, адже вона спрямовує всі сили на схвалення партнера, не враховуючи власні інтереси та бажання, живе не своїм життям, а життям коханого. Причому це життя може не влаштовувати їх обох.
Шляхи подолання співзалежності
Співзалежна поведінка формується з дитинства. Доволі часто — в тих родинах, де хоча б один з членів родини залежний, де присутнє фізичне та емоційне насильство. Ігнорування дитини, її потреби в любові, знецінення її вчинків, недостаток прийняття, брак уваги та захисту — все це травмує дитину. Заборона на вираження власних почуттів, будь то радість чи гнів — все це формує в дитини почуття власної меншовартості та непотрібності. Дитина фіксується на незадоволених потребах та у дорослому житті несвідомо прагне заповнити цей емоційний дефіцит за рахунок інших людей — часто таких же травмованих.
Перш за все варто зазначити, що для позбавлення від співзалежності у людини має бути власне бажання. Звідки цьому бажанню взятися, якщо на думку людини ій і так усі винні і їй добре в ролі страждальця, рятівника чи месії? Зазвичай на думки про необхідність змін наштовхує жорстока реальність. Наприклад, партнер набирається мужності і розриває такі відносини, знаходить іншого партнера (можливо, теж співзалежного, але колишньому/колишній від того не легше) і жорстко відтинає спроби втручатися в його нове життя.
Крім того, на думки про зміни може наштовхувати відсутність будь-яких досягнень у співзалежних стосунках. Наприклад, спроби переробити партнера «під себе» зазнають краху по всіх напрямках, тому що він/овна не хоче ні худнути, ні заробляти, ні копати картоплю на дачі. На якомусь етапі на думку може спасти цілком здорова думка: а чи варто намагатись змінити цю людину, якщо можна спробувати знайти іншу, яка вже має необхідні якості?
І, нарешті, має значення правильний діагноз. Якщо людина має сумніви, що в її житті все йде неправильно, і спостерігаються деякі з перелічених ознак співзалежних стосунків, важливо переконатися, що справа саме в них, щоб підібрати адекватні заходи.
Ось декілька порад, дотримуючись яких, можна спробувати подолати співзалежність у стосунках самостійно:
Зрозумійте, що ви доросла людина і в змозі дати собі все, чого потребували в дитинстві.
Право на відмову – це ваше право.
Право на відмову – це право вашого партнера.
Не чекайте змін від партнера – людина не зміниться, аж доки не захоче цього сама.
Дайте собі відповідь на питання: як довго ви готові терпіти, якщо ваш партнер не змінюватиметься?
Подумайте про свої цілі та бажання в цьому житті та про те, як їх можна реалізувати.
Поговоріть з вашим болем, уявіть, де він усередині вас, яку форму/колір цей біль має.
Спостерігайте за своїми почуттями ніби ззовні, начебто це відчуваєте не ви.
Спробуйте чесно відповісти собі, що саме не так із вашим життям, і при відповіді намагайтеся не прив’язуватися до партнера та ваших стосунків.
Перенаправте свої зусилля з життя партнера на власне життя.
Що робити, якщо не можливо позбутися співзалежності самостійно?
Самостійне подолання співзалежності — нетривіальний і геть не простий виклик. Зробити це самостійно без допомоги психолога/психотерапевта вдається не всім. Проте, якщо пильно та старанно працювати над собою, розвивати свої особистісні якості, робити своє життя цікавим та докладати зусиль — можливо все.
Саме для цього ідеально підходить курс НЛП-Практик від Людей BDG. Курс створений для роботи над собою, всебічного вивчення своєї особистості, причин, чому особистість сформувалась саме таким чином і пошук шляхів, що і як можна з цим зробити.
В ході курсу НЛП-Практик люди досліджують себе, свої переконання і настанови, зʼясовують, які з них корисні та потрібні, а які — руйнівні, та за допомогою спеціальних технік, під наглядом та за допомогою компетентного кваліфікованого тренера-психолога працюють над цими переконаннями, замінюючи їх на корисні. Практик допомагає ретельно дослідити власні риси та вади, та відслідковувати позитивні зміни протягом всього навчання. Курс ідеально підходить для роботи зі співзалежністю в стосунках, адже основна його мета — розвинути у людини відповідальність лише за власне життя і припинити, нарешті, прагнення нести відповідальність за чиєсь чуже життя. НЛП-Практик був створений для того, щоб люди мали змогу жити своїм власним життям і отримувати від нього максимум задоволення.
Висновок
У співзалежних стосунках людина ніби втрачає себе, стираються особистісні кордони, зникає захоплення та увага до власних потреб. При цьому всі ресурси витрачаються на підтримку токсичних відносин, а не на спроби відновити психологічний стан.
Найчастіше співзалежність характеризує циклічність. Людина переживає емоційні гойдалки — щастя та тимчасова ідилія змінюються агресією, маніпуляціями, зневагою. Причому такі зміни відбуваються раптово та зненацька, тому один із партнерів постійно перебуває у напрузі, чекаючи у будь-який момент зміни «погоди». Це розхитує психіку та самооцінку, краде у обох учасників співзалежних стосунків дорогоцінні місяці та роки власного життя. Тому треба докласти максимум зусиль, щоб звільнитись від співзалежності — бо життя того варте.
