Навчена безпорадність – це психологічний стан, коли людина розуміє, що не має контролю над негативними подіями у своєму житті, незалежно від їхньої спроби або дій.
У 60-х роках психологи Селігман і Майєр провели експеримент з собаками. Перша група мала можливість уникнути електричних ударів, друга – ні. Обидві групи потім були поміщені у ящик, з якого можна було втекти через перегородку. Собаки з першої групи шукали спосіб вибратися, тоді як собаки з другої групи бездіяльно зносили удари. Це явище назвали синдромом навченої безпорадності, показуючи, що неконтрольованість подій може призводити до безпорадності.
Причиною навченої безпорадності є досвід неконтрольованих негативних подій у минулому. Наприклад, якщо людина постійно стикається з відмовами або невдачами, і незалежно від її зусиль ситуація не змінюється, вона може розвивати переконання про свою безсилість та втратити віру в свої можливості.
Навчена безпорадність може мати негативний вплив на фізичне та психічне здоров’я людини. Вона може призводити до депресії, тривоги, втрати мотивації і недосягнення цілей.
Що таке вивчена безпорадність?
Навчена безпорадність – це психологічний стан, що характеризується пасивністю та безпорадністю у поведінці людини.
Безпорадність виникає тоді, коли людина постійно зіштовхується з негативними подіями та втрачає віру у свою здатність вплинути на них. Це може бути результатом досвіду, коли негативні обставини не змінювалися незалежно від зусиль особи.
Утворення вивченої безпорадності пов’язане з оперантним умовленням, де позитивні результати сприяють закріпленню певної поведінки. Протилежно, навчена безпорадність формується, коли людина опиняється у ситуаціях, де її дії не впливають на результати.
Попередній життєвий досвід, коли людина постійно зіткнулася з обставинами, які вона не могла контролювати, призводить до розвитку набутої безпорадності. З часом вона втрачає віру у свої можливості та перестає намагатися змінити ситуацію.
Навчена безпорадність формується через такі етапи: неконтрольовані обставини, внутрішнє переконання у безсилості, відчуття неможливості контролювати ситуацію та емоційний, когнітивний та мотиваційний дефіцит.
Мартін Селігман, який досліджував навчену безпорадність, виділяє три основні аспекти цього стану: когнітивний дефіцит, коли людина сприймає ситуацію як нерозв’язну; мотиваційний дефіцит, коли відсутня бажання вплинути на ситуацію; та емоційний дефіцит, що проявляється у безнадійності та негативному сприйнятті навколишнього середовища.
Як виникає синдром навченої безпорадності у дітей та дорослих?
Синдром навченої безпорадності може виникати як у дітей, так і у дорослих. Існує кілька факторів, що сприяють розвитку цього синдрому.
Негативний досвід: Люди, які постійно зазнають негативних подій чи невдач, можуть відчувати безпорадність. Це може бути ситуація в сім’ї, школі або на роботі, де постійно відбуваються негативні події, і людина втрачає віру в свої можливості впливати на них
Стиль виховання: Виховання, що спрямоване на виникнення набутої безпорадності, може призводити до її розвитку. Наприклад, якщо дитина постійно чує, що вона не зможе досягти успіху або впоратися з труднощами, вона може почати вірити в це і стати безпорадною.
Перфекціонізм: Прагнення до ідеальності та перфекціонізм можуть сприяти розвитку навченої безпорадності. Якщо людина ставить перед собою надмірно високі стандарти і постійно відчуває, що не досягає їх, це може призвести до відчуття безсилля і відмови від подальших спроб.
Недостатня підтримка: Відсутність підтримки та визнання з боку оточуючих також може сприяти розвитку навченої безпорадності. Коли людина не отримує позитивного підкріплення за свої зусилля та досягнення, вона може втратити віру у себе і стати безпорадною.
Негативне самопрограмування: Внутрішній діалог людини може спричиняти навчену безпорадність. Якщо людина постійно повторює собі негативні речі, такі як “Я не зможу” або “Все одно нічого не вийде”, вона посилює свою віру в свою безпорадність і неспроможність змінити ситуацію.
Розвиток навченої безпорадності є комплексним процесом, який може бути зумовлений різними факторами. Розуміння цих факторів може допомогти уникнути або взагалі подолати навчену безпорадність і сприяти розвитку позитивного мислення та активної поведінки.
Як боротися з синдромом набутої безпорадності?
Боротьба з синдромом навченої безпорадності може бути складним процесом, але деякі стратегії та підходи можуть допомогти подолати цей стан. Ось декілька рекомендацій:
Самоспостереження: Почніть уважно спостерігати за своїми думками, емоціями та поведінкою. Визначте, коли ви переживаєте навчену безпорадність і які ситуації або думки викликають цей стан. Це допоможе вам зрозуміти свої внутрішні переконання та шаблони мислення, які потрібно змінити.
Переглядайте свої досягнення: Зверніть увагу на свої досягнення, навіть невеликі. Складіть список того, що ви вже зробили і досягли. Це нагадає вам про ваш потенціал і здатність бути успішним — і врешті-решт подолати синдром набутої безпорадності.
Поставте реалістичні цілі: Замість того, щоб ставити надмірно високі стандарти, почніть з реалістичних та досяжних цілей. Розбийте великі завдання на менші кроки і крок за кроком просувайтесь вперед. Це допоможе вам переконатися, що ви можете досягти успіху.
Розвивайте позитивне мислення: Замість негативних думок про свою безпорадність, зосередьтеся на позитивних моментах та своїх сильних сторонах. Відмічайте свої досягнення і переконуйте себе, що у вас є потенціал і можливості змінити ситуацію.
Зверніться до професіонала: У деяких випадках боротьба з набутою безпорадністю може вимагати допомоги психолога, психотерапевта, чи НЛП-терапевта.
Вони можуть працювати з вами, щоб виявити корені проблеми і розвинути стратегії подолання безпорадності.
Працюйте над самовдосконаленням: Розвивайте нові навички і вміння, що дають вам контроль над ситуаціями. Це може допомогти вам почуватися більш впевнено і здатними впливати на своє життя.
Отримуйте підтримку від оточуючих: Розмовляйте з друзями, родичами або іншими людьми, які вас підтримують. Поділіться своїми переживаннями та цілями і отримуйте позитивну зворотну зв’язок та підтримку.
Важливо пам’ятати, що процес подолання навченої безпорадності може зайняти час і потребує наполегливості. Будьте терплячими з собою і надійтеся на свою здатність змінити свій стан і почуватися більш ефективними та контрольованими у своєму житті.
З часом і практикою, ви зможете навчитися більш ефективно справлятися зі стресовими ситуаціями. Зможете впоратись із тим, щоб змінити своє ставлення, не піддаватися безпорадності і розвинути успішні стратегії реагування і поведінки. Енергія, яка раніше була спрямована на песимістичні переконання, може бути використана в інших важливих аспектах вашого життя.
НЛП (нейролінгвістичне програмування) може бути корисним інструментом для допомоги у подоланні синдрому набутої безпорадності. Ось як НЛП може стати у нагоді при боротьбі з безпорадністю.
Переформулювання переконань. НЛП може допомогти переосмислити негативні переконання, які сприяють безпорадності, і замінити їх на позитивні та мотивуючі переконання. Це може стати підґрунтям для нових дій і покращення результатів.
Зміна внутрішнього діалогу. НЛП може навчити людей розпізнавати і змінювати негативний внутрішній діалог, який підтримує безпорадність. Це дозволяє замінити самокритику та обмежувальні думки на позитивні та сприятливі для дій думки.
Візуалізація успіху. НЛП використовує техніки візуалізації, щоб допомогти людям уявити себе успішними в різних ситуаціях. Це допомагає побороти безпорадність і створює позитивну ментальну модель для досягнення мети.
Робота зі стратегіями поведінки. НЛП може допомогти ідентифікувати неефективні стратегії поведінки, які сприяють синдрому навченої безпорадності, і замінити їх на нові, більш корисні стратегії. Це може включати зміну способу сприйняття ситуацій, зміну поведінки або розвиток нових навичок.
Цей комплекс навичок можна отримати на базовому курсі вивчення НЛП — НЛП-Практик в Люди BDG. Вже з початкових модулів курс НЛП-Практик повертає відчуття контролю над власним життям, адже один з базових постулатів НЛП полягає у тому, що ви — найважливіша людина в своєму житті і жодний синдром вивченої безпорадності не здатний цього змінити.
